Рослина рокитник (Cytisus) представлена чагарниками або листопадними чи вічнозеленими деревами, вона належить до сімейства Бобові. Рокитник воліє рости на піщаних або супіщаних ґрунтах. У природі така рослина зустрічається на території Західної Азії, Європи та Північної Америки. За інформацією, взятою з різних джерел, цей рід об’єднує 30-70 видів. Наукова назва такої рослини походить від топоніма острова, де її в перший раз виявили. Садівниками культивується приблизно 15 видів рокитника. Більшість із них застосовують у декоруванні, в ландшафтному дизайні, а ще таку рослину використовують для зміцнення піщаних укосів.
Особливості рокитника
Рокитник являє собою чагарник або низьке дерево, висота якого варіюється від 50 до 300 см. Черговорозташовані листові пластини можуть бути трійчастими або редукованими до однієї частки. Є види, у яких листя забезпечене прилистками. У деяких випадках поверхню листових пластин і гілки покриває опушення світло-сірого забарвлення. На кінцях стебел розташовуються гроновидні або головчасті суцвіття, що складаються з метеликових квіток, як правило, білих або жовтих, але також вони бувають пурпуровими, блідо-рожевими або двоколірними. Практично всі види цієї культури вважаються медоносами. Плоди являють собою багатонасінні лінійні боби, які після дозрівання розтріскуються. У плодах знаходиться глянцеве брунькоподібне насіння, що має плоску форму.
Посадка рокитника у відкритий ґрунт
В який час садити
Висадку саджанців рокитника у відкритий ґрунт проводять у весняний час. Ділянку для такої культури слід вибирати добре освітлену, а також таку, що має надійний захист від вітру. Відповідний ґрунт має бути слабокислим (рН від 6,5 до 7,5), а ще легким і добре дренованим. Найкраще рокитник росте в супіщаному ґрунті. Поруч із водоймою, в якій живе риба, цю рослину висаджувати не можна, оскільки до її складу входять отруйні речовини.
Завчасно приготуйте землесуміш, яка знадобиться для заповнення посадкової ями, до її складу мають входити пісок, дернова земля і перегній (2:1:1). У дану ґрунтосуміш слід всипати повне мінеральне добриво, наприклад, можна використовувати Кеміру-універсал, при цьому на 1 квадратний метр ділянки береться 120 грамів речовини. Перш ніж приступити до висадки, землесуміш слід гарненько перемішати.
Правила посадки
Якщо проводиться посадка декількох саджанців, то дистанції між ними слід дотримуватися не менше 0,3 м. Величина посадкової ями повинна в кілька разів перевищувати обсяг кореневої системи рослини, взятої разом із земляною грудкою. Якщо висадка проводиться у важкий ґрунт, то на дні посадкової ями необхідно зробити хороший дренажний шар, товщина якого має бути близько 20 сантиметрів. При висадці саджанця в піщаний ґрунт шар дренажу повинен мати товщину близько 10 сантиметрів.
Рослинку потрібно розмістити посередині посадкового котловану. Потім вільний простір засипають підготовленою землесумішшю. Заповнювати яму потрібно поступово, при цьому весь час злегка утрамбовуючи ґрунтосуміш. Після посадки коренева шийка рослини повинна знаходитися на одному рівні з поверхнею ділянки. Коли посадка саджанця буде завершена, його потрібно рясно полити. А після того як рідина вбереться в ґрунт, його поверхню слід засипати шаром органічного матеріалу, товщина якого має бути від 30 до 50 мм.
Догляд за рокитником у саду
Виростити рокитник на своїй садовій ділянці досить просто. Таку рослину знадобиться своєчасно поливати, підгодовувати, обрізати, розпушувати і мульчувати поверхню пристовбурного кола, видаляти бур’ян і готувати до зими. Ще не слід забувати про профілактичні обробки рослини від захворювань і шкідників.
Як поливати і підгодовувати
Поливати кущ потрібно після того, як просохне верхній шар ґрунту в пристовбурному колі. Полив має бути досить рясним. Слід звернути увагу, що гібридні рокитники порівняно з видовими відрізняються більшою вимогливістю до поливів. Однак ця рослина загалом має високу стійкість до посухи у зв’язку з цим, якщо влітку регулярно йдуть дощі, то кущики можуть обійтися і без поливу. Але якщо в літній час спостерігається тривала посуха, то таку рослину треба буде поливати систематично. З початку вересня полив потрібно поступово скорочувати. Слід врахувати, що для такої культури вкрай небажано, щоб у воді, яка використовується для поливу, було присутнє вапно, у зв’язку з цим її потрібно обов’язково відстоювати.
Коли рослина буде полита або пройде дощ, поверхню пристовбурного кола треба обов’язково гарненько розпушити на глибину від 8 до 12 сантиметрів, при цьому потрібно вирвати всі бур’яни.
Рокитник слід систематично підгодовувати. У весняний час такій рослині необхідний азот, а з початку другої половини літнього періоду – фосфор і калій, це обов’язково потрібно враховувати при виборі добрив. Навесні треба вилити під кущ розчин сечовини (на 1 відро води 30 грам), а перш ніж рослина зацвіте, її слід підживити розчином, який складається з 1 відра води, 60 грам суперфосфату і 30 грам сірчанокислого калію… Третє підживлення знадобиться тільки в тому випадку, коли кущики будуть розвиватися порівняно повільно. Для цього по поверхні пристовбурного кола необхідно рівномірно розподілити деревний попіл у кількості 300 грамів.
Пересадка
За потреби кущ рокитника можна пересадити на інше місце. Дана процедура схожа з первинною посадкою. Для початку треба підготувати посадкову яму, величина якої повинна в кілька разів перевищувати об’єм системи коренів рокитника. На дні котловану треба зробити хороший дренажний шар. Перед тим як витягувати кущ із ґрунту, слід підготувати поживну землесуміш, якою буде засипатися посадковий котлован. Для цього ґрунт треба з’єднати з добривами. Викопану рослину переміщують на нове місце, після цього кореневу систему разом із грудкою землі поміщають у підготовлений котлован, після чого вільне місце засипають землесумішшю.
Розмноження рокитника
Для розмноження рокитника використовують насіннєвий і вегетативний спосіб (зеленими живцями і відводками). Збір насіння проводять з дозрілих бобів, а роблять це в серпні-вересні. Для посіву використовується ґрунтосуміш, до складу якої входить торф і пісок (1:1), при цьому заглиблювати насіння потрібно на 0,5-0,6 см. Ємність із посівами зверху треба вкрити плівкою. Її переставляють у затінене і тепле (19-21 градус) місце, при цьому посівам потрібно забезпечити систематичне провітрювання і полив (обприскування). Пікіровку сіянців в індивідуальні горщики, які в поперечнику досягають 70 мм, проводять під час формування у них однієї або двох справжніх пластин. Під час пікіровки використовують ґрунтосуміш, до складу якої входить пісок, дернова земля і перегній (1:2:1). Навесні проводять пересадку рослинок у більші горщики, які в поперечнику досягають 11 сантиметрів. Потім проводять їх прищіпку, щоб кущики були більш пишними. Пересадку розсади у відкритий ґрунт проводять на третій рік, водночас заввишки молоденькі кущики повинні досягати від 0,3 до 0,55 м.
Живці рокитника заготовляють у літню пору. Для цього з дорослого кущика слід нарізати напіводерев’янілі пагони, на кожному з яких повинні знаходитися 2 або 3 листові пластини. Листя треба вкоротити на ½ частину, потім проводять його посадку в субстрат, що складається з піску і торфу, при цьому ємність зверху слід накрити прозорим ковпаком. Щоб живці нормально вкоренилися, їм необхідно забезпечити температуру від 18 до 20 градусів, також їм знадобиться систематичне провітрювання і обприскування з пульверизатора. Через 4-6 тижнів, коли живці вкореняться, їх слід пересадити в індивідуальні горщики, що в поперечнику досягають 80-90 мм. Висадку у відкритий ґрунт таких рослин проводять лише через 2 роки.
Розмножити таку культуру можна і відводками. Для цього навесні необхідно вибрати гілки, розташовані в самому низу. Їх слід укласти в заздалегідь зроблені під кущем борозенки, зафіксувати і засипати ґрунтом. Протягом усього сезону відводки необхідно поливати. Під час підживлення батьківського куща удобрюють і відводки. Перед настанням зими їх слід ретельно вкрити, а навесні відводки відрізають і відсаджують.
Зимівля
Коли кущик відцвіте, його гілки слід відрізати до потужних бічних відгалужень, проте постарайтеся не зачепити здерев’янілу частину. Глибокої осені, коли настануть холоди, молоденькі кущі, яким не виповнилося 3 роки, необхідно вкрити на зимівлю. Річ у тім, що тільки зрілі рослини мають високу морозостійкість. Чагарник слід підгорнути сухим торфом або ґрунтом, після цього потрібно акуратно стягнути гілки, їх зв’язують і повільно пригинають до поверхні ділянки, а потім фіксують у цьому положенні. Кущики потрібно зверху закидати ялиновими лапами, висохлим листям або вкрити нетканим покривним матеріалом, при цьому його краї необхідно притиснути до поверхні ґрунту цеглою або камінням. Дорослий рокитник не потребує укриття на зимівлю.
Захворювання і шкідники
Рокитник має високу стійкість до шкідників і захворювань. Однак на кущах можуть оселитися п’ядуни або молі-пістрянки. Як тільки ви помітите, що на рослині оселилася міль, її необхідно обприскати розчином Хлорофосу. Щоб позбутися п’ядуна, кущ слід обприскати бактеріальним інсектицидом.
Найбільшу небезпеку для такого чагарнику становить борошниста роса і чорна плямистість. Якщо рокитник уражений борошнистою росою, то на поверхні пагонів і листя утворюється наліт білуватого забарвлення. На початку весни хвору рослину треба обробити розчином мідного купоросу (5%), роблять це до того, як почнеться сокорух. У літню пору з метою профілактики чагарники по черзі обприскують колоїдною сіркою, розчином Фундазолу і мідно-мильною рідиною.
З метою профілактики чорної плямистості на початку весняного періоду кущі обробляють розчином залізного або мідного купоросу. У літню пору від хвороби допоможе позбутися Фундазол, бордоська суміш, хлорокис міді, Каптан або будь-який інший фунгіцидний препарат схожої дії. Для обробки кущів по листю слід готувати розчин, суворо дотримуючись інструкції, наявної на препараті.
Види і сорти рокитника з фото і назвами
Рокитник користується досить великою популярністю у садівників, але є види, які зустрічаються на садових ділянках дуже часто.
Рокитник вінцевий (Cytisus scoparius)
Батьківщина цього виду Центральна і Південна Європа. Висота рослини близько 300 сантиметрів. На поверхні тоненьких зелених стебел, поки вони молоді, є опушення. Черговорозташовані черешкові листові пластини мають трійчасту форму. Частки листя цілокраї цільнокраї овальні, тупі або довгасто-ланцетні. У верхній частині листя найчастіше знаходиться один листочок. Жовтуваті неправильні квітки формуються парами або поодиноко в листових пазухах, вони розміщуються на квітконіжках, на яких є опушення. Плід являє собою вузенький довгий приплюснутий боб, усередині якого знаходиться насіння. Культивується цей вид з давніх пір. Існує безліч декоративних форм, але культивувати їх можна тільки в регіонах з м’яким кліматом і теплими зимами:
- Burkwoodii – ало-червоні квітки мають жовту облямівку;
- Killiney Red – забарвлення квіток насичено-червоне;
- Andreanus Splendens – чагарник прикрашають квітки жовтого і червоного кольору.
Рокитник сланкий (Cytisus decumbens)
У природних умовах цей вид росте в південній частині Європи, така рослина спустилася із соснових світлих лісів Далматських гір. Висота цього розпростертого чагарнику близько 0,2 м, а в поперечнику він досягає 0,8 м. На поверхні зелених п’ятиреберних стебел знаходиться опушення. Пагони є такими, що легко вкорінюються. Темно-зелені листові пластини довгасто-ланцетної форми, на нижній поверхні у них є опушення. У довжину вони досягають 20 мм. Довжина квіток жовтого забарвлення близько 15 мм, розміщуються вони в листових пазухах поодиноко або по кілька штук. Культивується з 1775 р. Даний вид є стійким до морозів, проте в надмірно сильний холод кущики можуть постраждати.
Рокитник ранній (Cytisus praecox)
Такий вид вирізняється своєю невибагливістю. Кущ у висоту досягає близько 150 см. Розлогі тоненькі гілки мають дугоподібну форму і формують пишну крону. Зеленуваті вузенькі листові пластини завдовжки сягають 20 мм і мають ланцетну форму. Система коренів є поверхневою. Чагарник прикрашає велика кількість квіток насичено-жовтого забарвлення, а аромат у них дуже сильний. Даний вид відрізняється високою стійкістю до морозів. Найбільшою популярністю користуються такі сорти, як:
- Олголд. Насичено-жовті квітки розкриваються до того, як з’являться листові пластини.
- Боскоп Рубі. Висота куща сягає близько 200 см. Листя має довгасто-ланцетну форму. Зовнішня поверхня квіток рубінова, а внутрішня – лілово-рожева.
Рокитник скупчений (Cytisus aggregatus)
Цей карликовий вид родом зі Східної Європи. Висота куща від 0,3 до 0,5 м, а в поперечнику він досягає приблизно 0,8 м. Цвітіння і плодоношення даного виду починається з трирічного віку. Забарвлення квіток насичено-жовте. Ця рослина досить стійка до морозів, але в деяких випадках спостерігається підмерзання кінчиків стебел.
Рокитник сидячелистий (Cytisus sessilifolius)
Родом такий вид із Західної Європи. Висота куща близько 150 сантиметрів, на гілках знаходяться трійчасті листові пластини. Довжина насичено-жовтих квіток близько 15 мм, вони формуються на укорочених квітконосах. Морозостійкість у цього виду дуже низька, стебла, що підносяться над сніговим покривом, підмерзають. Саме тому коли настануть холоди, рослину слід обов’язково вкрити.
Рокитник чорніючий (Cytisus nigricans = Lembotropis nigricans)
Цей вид у природі зустрічається на території України, Західної Європи, Білорусі та європейської частини Росії. Назва цього виду пов’язана з тим, що під час сушіння листя забарвлюється в чорний колір. Висота куща може досягати до 100 см. На поверхні стебел знаходиться безліч притиснутих коротеньких волосків. На кінцях стебел розташовуються вертикальні колосся, що складаються з 15-30 золотисто-жовтих квіток. Під час цвітіння такий чагарник дуже ефектний.
Рокитник Цінгера (Cytisus zingerii)
Вид зустрічається у верхів’ях Дніпра в змішаних лісах. Висота куща близько 100 см. Молоді стебла покриті опушенням золотистого забарвлення, а також на них розташовуються зеленуваті трійчасті листові пластини. У квітучого куща з усіх пазух виростають квітки жовтого кольору, водночас стебла стають схожими на золотисте колосся. На даний момент у садівників цей вид не користується великою популярністю.
Ще садівниками культивуються рокитники довгастий (або подовжений), виступаючоквітковий (або краєквітковий, або плаваючоквітковий) і кьюсський.
Ще рокитниками називають представників спорідненого роду Рокитничок (Chamaecytisus). Такі рослини часто прикрашають садові ділянки. Наприклад:
Рокитник російський (Chamaecytisus ruthenicus = Cytisus ruthenicus)
Висота такого листопадного чагарнику близько 1,5 м. На поверхні гілок, що згинаються, знаходиться сіра кора. Стебла покриті опушенням, представленим шовковистим ворсом. До складу трійчастих листових пластин входять листочки ланцетно-еліптичної форми, завдовжки вони досягають 20 мм, а на вершині у них розташовується шипик. Лицьова поверхня листової пластини зелено-сіра, а виворітна – вкрита щільним опушенням. Довжина жовтих квіток близько 30 мм, їх формування відбувається в листових пазухах, при цьому вони зібрані по 3-5 штук. Цвітіння триває приблизно 1 місяць. Цей вид невибагливий і стійкий до посухи.
Рокитник пурпурний (Chamaecytisus purpureus = Cytisus purpureus)
Ця рослина спустилася з гір Південної та Центральної Європи. У висоту сланкий кущик досягає 0,6 м. Гілки, що піднімаються, формують розкидисту крону. Кущ покриває велика кількість трійчастих листових пластин, форма часток широкоеліптична. Даний вид є швидкозростаючим. Рослина в зимовий час сильно підмерзає, проте навесні вона здатна швидко відновлюватися. У такого виду є різновид, що володіє високою декоративністю – Атропурпуреа: кущ розлогий, його прикрашають рожево-пурпурові квітки. Ще популярний у садівників гібридний рокитник, іменований Золотий дощ, у нього є друга назва – рокитник Адама. Популярні сорти:
- Альбус – сорт з’явився на світ у 1838 р., висота куща близько 0,45 м, квітки забарвлені в білий колір;
- Розеус – забарвлення квіток рожеве;
- Альбокарнеус – квітки забарвлені в рожевий колір;
- Амзатікус – забарвлення квіток блакитно-пурпурне;
- Елогантус – звисаючі стебла прикрашають червоно-фіолетові квітки;
- Плена – у цього сорту махрові квітки;
- Депресса – висота такого карликового сорту близько 20 сантиметрів, плоди і листові пластини дуже маленькі.
Рокитник регенсбурзький (Chamaecytisus ratisbonensis = Cytisus ratisbonensis)
У диких умовах таку рослину можна зустріти в басейні Дніпра. Висота такого розпростертого кущика близько 0,3 м. Форма листових пластин трійчаста. Стебла покриті опушенням, завдяки чому вони мають сріблястий колір. Забарвлення квіток насичено-жовте. Дуже популярна садова форма такого виду – Біфлорус: на поверхні молодого листя є сріблясте опушення. Така рослина зимо- і морозостійка і її можна зустріти в садах на території від Новосибірська до середньої смуги. Цей вид культивується з 1800 р.
Ще популярністю користуються такі види, як: рокитничок Рошаля, подільський, лежачий, голий подовжений і Блоцького. Вид відомий садівникам під назвою золотий рокитник, не є представником сімейства Рокитник. Ця рослина є бобівником анагіролистим, або анагіровидним, або Золотим дощем, цей вид належить до роду Бобівник.